Тільки лише словосполучення “навчання сну” може викликати у читача певний подив. І справді, навіщо навчати тому, що є природною потребою. Але чи завжди така природна потреба задовольняється повною мірою? Адже у багатьох випадках із новонародженими дітьми доводиться вдаватися до допомоги ззовні, щоб навчити їх задовольняти цю природну потребу у сні з мінімумом втрат.
Чи завжди немовлята потребують батьківської допомоги для задоволення природної та життєво важливої потреби? Не завжди. Тільки ось що робитиме мама, коли дитина, яка хоче їсти, не може здобути потрібне молоко з грудей? Тут стане в пригоді консультація фахівця з грудного вигодовування. Наприклад, у випадку, коли правильному прикладанню до грудей заважає надто коротка вуздечка язика, процедура ослаблення надмірного натягу вуздечки може принести певний дискомфорт і викликати плач, але в результаті досягається довгостроковий результат.
Як же бути зі сном, коли дитина плаче при спробі дорослих укласти її в ліжечко відпочити?
Усвідомлене батьківство має на думці адекватне реагування на потреби дитини. Годування – за вимогою, а по першому схлипуванні – заспокійливі обійми. А як щодо сну? Сон на руках, під час ходьбі, в візочку, що рухається, виключно на фітболі, тільки при заколисуванні… І це ще неповний перелік способів вкласти дитину спати без сліз, які вартують батькам нервів, недосипання і колосальної кількості часу й терпіння. Чи надовго вистачить мами за таких умов? Навчання дитини сну в такому разі стане доречною справою, яка дозволить забезпечити батькам відпочинок та нормальний здоровий розвиток самій дитині.
Що таке здоровий сон?
За перших ознак втоми малюка слід укласти в його ліжечко, створивши умови для спокійного засинання. Діти, які звикли так спати, не мають проблем із самостійним засинанням і можуть засинати без сторонньої допомоги навіть після випадкового пробудження.
Здоровий повноцінний сон вкрай важливий для нормального фізичного та розумового розвитку дитини, для її зростання та формування міцного імунітету. Недосип або ж неякісний сон у дитинстві призводить до проблем в емоційному та поведінковому плані у більш дорослому віці.
Проблеми зі сном у дитини неминуче відіб’ються й на здоров’ї та нервах батьків: адже якщо не спить дитина, то не спить ніхто. Хронічний недолік сну у батьків у ⅔ випадків призводить до розвитку депресії, а це вже серйозний діагноз, з яким практично неможливо впоратися самостійно. Нездоровий психічний стан батьків неминуче позначиться на розвитку дитини, і виникне ризик жорстокого поводження батьків з малюком на тлі його невміння самостійно засинати.
Чи варто чекати, доки дитина переросте і проблеми зі сном зникнуть (або ні) самостійно, або ж адекватним рішенням буде початок навчання сну за перших ознак наявності проблеми?
Як навчити дитину спати?
Миттєвого рішення не існує.
Методики навчання сну у будь-якому разі передбачають комплексний підхід. Складна на перший погляд система є доволі логічною та послідовною. Для здорового сну варто дотримуватись режиму дня з урахуванням індивідуального ресурсу часу неспання, створити комфортні умови (температура та вологість повітря, знайоме зручне ліжечко, відсутність зайвого освітлення та гучних звуків), запровадити певний порядок дій перед сном (ритуал на сон), який дасть дитині зрозуміти, що настав час відпочинку. Переважна більшість дітей самостійно засинають вже після запровадження подібних ритуалів!
Діти, які все ще не сплять після запровадження “сонних” ритуалів, навчаються простим навичкам саморозслаблення та можуть самостійно заснути без допомоги батьків. Це і є навчанням сну. Науковою мовою, таке тренування сну є поведінковим (нефармакологічним) методом корекції порушень сну у дитини як-от нездатність самостійно заснути чи спати далі після раптового пробудження.
Чому дитина плаче під час навчання сну?
Початок навчання сну може спричинити стрес у всієї родини. Різка зміна умов засинання з маминих рук на дитяче ліжечко в більшості випадків призводить до істерик. Зміна звичних умов завжди викликатиме дискомфорт і протест, які малюк може висловити лише плачем.
Дитина, яка звикла засинати на руках, просто не зрозуміє, навіщо її поклали в ліжечко, і заплаче, вимагаючи звичних, отже, безпечних умов. Незнайома ситуація затишного, на думку дорослого, дитячого ліжечка сприймається маленькою людиною як небезпечне місце. Адже коли раніше вона починала плакати в ліжечку, її одразу брали на руки та заспокоювали. Навряд чи дитина зрозуміє, що ви від неї хочете, і слухняно намагатиметься заснути в ліжечку сама.
Можна провести аналогію з надяганням шапки взимку. Ви можете довго пояснювати наслідки переохолодження та необхідність надягання шапки для прогулянки, але якщо ви маєте намір чекати, коли дитина погодиться сама, то швидше за все, гуляти ви не вийдете. Тому ви просто надягаєте на малюка шапку, не замислюючись, чи шкідливий плач для розвитку дитини і чи треба щось робити, щоб вона заспокоїлася. Те ж саме зі зміною підгузника і чищенням зубів: невдоволення і протест дитини проти необхідних, але дещо неприємних йому маніпуляцій є короткочасним, і плач у таких випадках не завдає шкоди розвиткові малюка.
Під час навчання сну ці ж батьки шукають такі способи, щоб досягти бажаного без невдоволення та протесту дитини, які вона висловлюватиме плачем. Одні спеціалісти зі сну радять на короткий час залишити дитину плакати, дотримуючись “сонного” ритуалу, щоразу збільшуючи час перед тим, як один з батьків підійде до малюка, щоб показати, що все гаразд. Інші радять підходити за першим покликом, вперто перекладаючи дитину перед засипанням в ліжко. Треті пропонують варіант безконтактної присутності: дитина в ліжечку, а хтось з батьків поруч на стільці, читаючи книгу чи заспокійливо розмовляючи з малюком. Відстань до ліжечка збільшується щоразу при засинанні, доки дорослий зовсім не зникне з поля зору дитини.
Різниця з випадком з шапкою полягає в тому, що при навчанні сну спроба надовго залишити дитину “прокричатися” може й насправді підірвати її довіру до світу, викликати надмірне нервове виснаження і навіть афективно-респіраторні напади, на відміну від теплої шапки та чистого підгузку. Тому пошук компромісу між бажанням навчити дитину спати самостійно та бажанням доставити їй якнайменше неприємних емоцій буде завжди.
Чи небезпечний плач під час навчання сну?
Дитячі психологи, педіатри та батьки вже довгий час дискутують на тему етичності та безпеки навчання дітей самостійному сну, розділившись на його прихильників та противників. Наріжним каменем суперечок постає питання: чи справді дитина відчуває надмірний стрес, коли плаче під час навчання, і чи має цей стрес негативний вплив на його емоційний стан та психічний розвиток у віддаленому майбутньому?
Декілька великомасштабних досліджень підтвердили безпечність методик навчання сну для формування прихильності та психіки дитини. Не було виявлено і змін поведінки, якихось відхилень у емоційному та психосоціальному розвитку дітей за 5 років після проведеного навчання сну.
На користь таких методик навчання сну висловлюється і автор однієї з них Річард Фербер. Він каже, що маленька дитина ще не здатна зрозуміти, що є кращим для неї, і вона може заплакати, якщо не отримає бажане. Якби вона воліла грати з гострим ножем, ви б не дали йому таку небезпечну “іграшку”, як би він не плакав. Водночас ви не відчували б себе винним і не турбувалися б про психологічні наслідки. Ненормальний режим сну може бути таким само шкідливим для вашої дитини, як і гострий ніж.
Сьогодні не існує жодного наукового дослідження, яке довело б небезпеку плачу під час навчання дитини самостійному засинанню. Можна знайти безліч неправдивої інформації, в яких обґрунтовані контрольованими дослідженнями докази підмінюються емоційними, маніпулятивними та спекулятивними тезами. Більшість посилань ведуть на опис досліджень експериментів над тваринами, які розлучалися з матерями в ранньому віці, або ж на дослідження випадків жорстокого поводження з дітьми та тривалу розлуку батьків з дітьми в дитячому будинку. Погодьтеся, такі дослідження не мають жодного стосунку до навчання дитини самостійному засинанню за нормальних умов. Що ж таке “нормальні” умови для дитячого сну?
Умови навчання дитини самостійному сну
Підготовка до навчання сну так само важлива, як і суворе дотримання вимог обраної методики. Створення нормальних умов сну помітно прискорює процес навчання.
Що мають врахувати батьки перед навчанням дитини самостійному засинанню:
- налагоджений режим сну, відповідно до віку та часу неспання дитини,
- наявність певних ритуалів перед сном та під час пробудження,
- вологість повітря 45-60%,
- температура 18-21°С,
- комфортний одяг,
- безпечне ліжечко (без м’яких предметів, глибоких подушок тощо), яке мінімізує ризик задушення та травмування.
Якщо ви дотримувались всіх умов, але протягом 2 тижнів малюк так само відмовляється засинати в ліжечку, то варто обрати свою методику для навчання сну.
Під час вибору методики навчання засипанню враховуються:
- темперамент дитини,
- обрана батьками філософія виховання,
- рівень тривожності мами та дитини,
- індивідуальні особливості сім’ї.
Відповідальна підготовка, послідовність та суворе дотримання вимог методики дозволяє дуже швидко навчити дитину засинати самостійно. Дитина розуміє, чого від неї хочуть, і отримує всі умови, потрібні для засинання. Діти дуже швидко навчаються, варто лише надати їм можливість та вашу довіру.
Коли краще починати навчання сну?
Зараз.
Якщо ви дочитали цю статтю, то, скоріш за все, ваша дитина має проблеми зі сном. І ви закономірно та раціонально оцінюєте всі ризики та користь від застосування кожної методики навчання засинанню.
З одного боку, порушення сну дитини призводить до негативних наслідків у вигляді перевтоми та недосипання у всіх членів сім’ї, які мають доведений негативний вплив на розвиток дитини та на фізичний і психічний стан її батьків.
З іншого боку, має місце емоційний фактор і не підтверджені дослідженнями тези про те, що плач дитини під час навчанні сну відбивається на її психіці та має негативні відстрочені наслідки.
Вибір роблять батьки. Два тижні тренування сну чи багаторічний недосип і хронічний стрес у всієї родини – що з цього найбільше зашкодить дитині?
І насамкінець варто зауважити, що будь-яка методика має призвести до одного результату: дитина засинає сама, у своєму ліжечку, одна в кімнаті і в належний час. І при цьому здатна самостійно спати всю ніч.
Ключем до вашого успіху стануть рішучість, послідовність, впевненість у правильності своїх дій, взаємна підтримка та узгоджені дії всіх членів родини. Повірте в себе і свою дитину, і спокійних вам снів!
