Здатність контролювати власне тіло і відсутність проблем із його фізичним станом можна назвати важливою складовою повноцінного життя. Коли тіло раптово перестає функціонувати так, як ви звикли, це викликає подив, шок і розгубленість.
Дисфункція м’язів тазового дна – проблема, яку можна назвати делікатною: про неї не говорять, її не видно, але вона помітно знижує якість повсякденного життя. Як визначити наявність проблеми саме з м’язами тазового дна?
Дисфункція м’язів тазової діафрагми полягає у їхньому надмірному тонусі або розслабленні, а також у втраті злагодженої роботи всього м’язового апарату цілком при зміні внутрішньочеревного тиску.
Цей комплекс м’язів і зв’язок необхідний для підтримки органів малого тазу і інших внутрішніх органів у нормальному положенні. М’язи тазової діафрагми лежать на нижній стінці м’язів кора і натягнуті між куприком і кісткою лобка, подібно гамаку. Діафрагма будується з трьох м’язових шарів, щільного фасціального шару та зв’язкового апарату і має анатомічні отвори (для прямої кишки, сечового міхура і піхви).
Надмірне чи недостатнє навантаження на ці м’язи, неврологічні захворювання або пошкодження нервів та інші фактори можуть призвести до їхньої дисфункції, внаслідок чого виникають характерні симптоми.
Як зрозуміти, що м’язи тазового дна ослабли і потребують тренування?
Про розтягнуту і ослаблену тазову діафрагму можна говорити, якщо у вас спостерігаються такі симптоми:
- підтікання сечі під час стрибків, бігу, чхання, кашлю, сміху,
- потреба часто і терміново спорожняти сечовий міхур,
- нетримання калу і газів,
- відчуття неповного випорожнення сечового міхура,
- потрапляння повітря у піхву під час тренувань чи сексу,
- затікання великих порцій води у піхву під час плавання та прийняття ванни,
- неможливість розслабитися під час сексу і болісні відчуття,
- відсутність оргазму,
- болісні менструації,
- болі в попереку,
- в’ялість внутрішньої поверхні стегна,
- відчуття стороннього тіла у піхві,
- тяжкість та біль у нижній частині живота, які посилюються при стоянні.
Наявність кількох симптомів стає підозрою на дисфункцію м’язів тазового дна. Але точну причину можна встановити лише після обстеження (ЕМГ, УЗД, МРТ).
Кому потрібні вправи Кегеля?
Вправи Кегеля спрямовані на відновлення безпосередньої функції м’язів тазового дна. Водночас вони сприяють поліпшенню рухливості тазу, кульшових суглобів, хребта і зміцнюють м’язи кора. Комплексні тренування з цим м’язовим механізмом дозволяють побудувати злагоджену роботу всієї зони, забезпечуючи адекватні нервово-м’язові зв’язки і покращуючи тонус надмірно розтягнутих чи ослаблених м’язів тазового дна.
У групі ризику дисфункції тазового дна перебувають:
- жінки, які виношують дитину, або жінки, що вже народили,
- жінки в період менопаузи,
- жінки та чоловіки після операцій на органах малого тазу,
- чоловіки після простатектомії,
- спортсмени, зайняті бігом, стрибками на батуті, гімнастикою.
Додатковими провокуючими факторами стають:
- травми в ділянці тазу,
- зайва вага,
- хронічні закрепи,
- променева терапія,
- регулярне підняття ваги,
- хронічний кашель і чхання (паління, астма, алергія),
- біль у спині.
Коли не можна виконувати вправи Кегеля?
Пролапс органів малого тазу на останніх стадіях є очевидним протипоказанням до виконання вправ Кегеля. Наявність запалення або інфекційних захворювань органів сечостатевої системи також буде вагомою причиною відмови від тренувань. Незважаючи на відносну локалізованість м’язів, загострення проблем із серцево-судинною системою також відносить вправи Кегеля до протипоказань.
